Кобзарська Трійця 2012 відбудеться у Музеї Гончара 2-3 червня
Більше відомостей:
Кобзарський Цех запрошує в Музей Івана Гончара на вже традиційний фестиваль Кобзарська Трійця. У події візьмуть участь режисер Олесь Санін, Тарас Компаніченко, Ярема (Вадим Шевчук), Едуард Драч, Тарас Силенко, Кость Черемський, Юрко Фединський. І, звісно ж, цехмайстер Микола Товкайло, Володимир Кушпет, Михайло Хай та багато інших не менш відомих братчиків Київського та Харківського цехів.
Крім цього експонуватиметься виставка інструментів, фото і архівних матеріалів, а також книг і дисків про кобзарство. У суботу та неділю, з ранку до обіду, будуть майстер-класи з таких інструментів: старосвітська бандура, кобза, ліра, торбан. Цехові майстри покажуть охочим, як майструвати кобзу чи ліру, поділяться секретами вибору «музичної» верби чи клену.
Вечорами впродовж фестивальних днів відбуватимуться концерти, ще й будуть танці — традиційні українські, у супроводі троїстих музик. Гості переглянуть фільм «Мамай» Олеся Саніна та документальну стрічку Ганни Яровенко «Фієста» про сучасного кобзаря з Черкащини Михайла Коваля.
Мета фестивалю
сприяння подальшому відродженню, розвитку та популяризації традиційного кобзарського мистецтва, залучення молоді до цієї справи. Привернення уваги громадськості до національних традицій, культурно-історичних надбань українського народу. Організація змістовного та пізнавального відпочинку для сім'ї.
Від організаторів
Не випадково місцем проведення фестивалю обрали Музей Івана Гончара. Його засновник, скульптор і громадський діяч Іван Гончар, ще з 1960х років приймав у себе кобзарів — зокрема, засновника сучасного Київського кобзарського цеху Георгія Ткаченка. А кобза й ліра з колекції приватного музею Гончара слугували зразками для відродження традиційних кобзарських інструментів Серед братчиків Кобзарського цеху небагато професійних музикантів, зате є лікарі, літератори, художники, мовознавці, історики. Адже кобзарство — це не самовираження митця на сцені, а філософська традиція, своєрідний спосіб життя.
Фестиваль буде цікавим кожному, незалежно від віку та виду діяльності, адже нестиме у собі інформацію з глибини віків про одну з унікальних самобутніх ланок національної культури. Кобзарство — це сувора традиція, звичай та незвичайна історія про співців українського народу.
В українській культурі з давніх-давен природньо співіснували кобзарство (духовно-мистецька традиція з особливим світоглядом і стилем життя) і бандурництво (світське музикування, поширене серед інтелігенції та селян). У ХVІІ-ХVІІІ ст. мало не в кожній українській хаті були кобзи. Грали на традиційних інструментах козаки й представники української еліти. 1775 року Запорозьку Січ було ліквідовано, і все менше козаків та старшини грали на кобзах, але продовжувала існувати кобзарська духовна традиція — незрячі співці нагадували про козацькі вольності.
Надзвичайно високим був моральний авторитет цих мандрівних філософів-митців. Кобзарем міг стати далеко не кожен. Хлопці обирали собі вчителя і від нього протягом 3-4 років навчалися грати й співати, опановували цехові звичаї. Отримавши «визвілку» (склавши своєрідний іспит), молоді кобзарі вступали до братства. Кожне братство гуртувалося довкола однієї з церков повіту і мало свою цехову корогву.
Кобзарі мали свою таємну — «лебійську» — мову, таємні пісні, танець і власне бойове мистецтво. Українське кобзарство майже з часів середньовіччя зберегло традицію, що, як показує час, не вдалося у жодній іншій європейській країні. Однак ця традиція досі була втаємничена, сьогодні нею володіє не більше тридцяти осіб у кількох областях України. Живого діалогу співців із народом, що спостерігався ще на початку минулого століття, немає. А електронні засоби музикування нині, здається, витісняють навіть універсальну гітару.
Місце події:
Музей Івана Гончара, вул. Лаврська 19. їхати: ст. м.«Арсенальна», авт. №24, трол. №38, маршр. 470, 520 до кінцевої зупинки за Києво-Печерською Лаврою. Телефони для довідок: (097) 432-27-12, т/ф 288-92-68